Гендерне  виховання в сім’ї

Гендерне виховання – процес, спрямований на формування у дитини ціннісного ставлення до людей і до самої себе як до представників різних статей (до чоловіка чи жінки, хлопчика чи дівчинки); формування в неї рис, необхідних для реалізації свого особистісного потенціалу як члена суспільства.

Від того, як ми виховаємо наших дітей, які особистісні якості ми зможемо розвинути саме з врахуванням їх індивідуальних та гендерних особливостей, насамперед залежить те, якими жінками та чоловіками вони в майбутньому стануть, якими батьками будуть для своїх дітей. Значення періоду дошкільного дитинства безцінне в цілому для розвитку особистості дитини. Всі важливі якості особистості, задатки та здібності формуються саме в дошкільному віці.

Хлопчика та дівчинку ні в якому випадку неможна виховувати однаково. Вони по-різному бачать, чують,відчувають, по-різному сприймають простір та орієнтуються в ньому, а головне – по-різному обмірковують все, з чим стикаються в цьому світі.

Та, звісно, не так, як ми - дорослі .

Поради по вихованнюдівчаток:

·            Мама повинна залучати  доньку до «жіночих» домашніх справ, передаючи їй секрети своєї майстерності.

·            Дівчинці необхідно відчувати, що вона може довіряти своїм батькам, що вони завжди готові зрозуміти її почуття, бажання, потреби.

·            Дівчаткам потрібно більше  допомагати та заохочувати. Пропонуючи допомогу дівчинці, ви даєте їй зрозуміти, що вона вам не байдужа, що ви про неї піклуєтесь.

·            Дівчатка потребують більше уваги і визнання того, які вони є, що вони відчувають та чого не хочуть.

·            Дівчатка потребують у відчутті, що їх люблять за те,які вони є.Пишайтеся ними!

Поради з вихованняхлопчиків:

·            Формувати у хлопчиків почуття відповідальності.

·            Обов’язково заохочувати бажання робити в будинку чоловічу роботу.

·            Мама – ПІКЛУЄТЬСЯ, а тато – ФОРМУЄ  чоловіка.

·            Завдання батьків – виявити по відношенню до хлопчиків більше довіри, прийняття та заохочення, щоб спонукати його до діяльності.

·            Обов’язково повинен бути фізичний, тілесний контакт – для підвищення самооцінки хлопчика.

·            Татові, спілкуючись з сином, слід стримувати емоції, намагатися розмовляти не підвищуючи тону, спокійно.

·            Хлопчики повинні проявляти свою емоційність(не сварити за сльози).

·            Матусям необхідно більше довіряти виховання сина татові: він відчуває, як потрібно виховувати чоловіка .

Пам’ятайте, що ні в якому випадку не можна ображати особистість дитини. Оцінювати варто лише її поведінку або вчинки. І не карайте дитину позбавленням любові! Це важливо як для хлопчиків, так і для дівчаток.